Кривий Ріг. 4 квітня 2025 року
Чорний день на мапі України. День, який назавжди залишиться раною в серці нашої країни.
Ввечері 4 квітня по Кривому Рогу вдарила ворожа балістична ракета. В одну мить зруйноване дитинство, знищене життя, яке тільки починалося. Загинуло 19 людей. Із них — 9 дітей. Дев’ять маленьких янголів, чиї очі вже ніколи не побачать весну, чиї долі були відібрані у них безжально та несправедливо. Понад 70 — отримали поранення різного ступеню важкості.
Сльози матерів, розбиті серця батьків, тиша в ігрових кімнатах та порожні ліжечка… Ми живемо в час, коли зло б’є не по військових цілях, а по майбутньому. По дітях.
Та на цьому ніч не завершила свого жаху. Уночі Кривий Ріг знову опинився під ударом — цього разу «шахеди». Один із безпілотників влучив у житловий будинок. Вогонь знищив усе — стіни, спогади, речі, життя. У полум’ї загинула жінка. Живцем. Її не змогли врятувати.
Ми живемо у час, коли смерть приходить вночі й вдень. Коли тривога звучить голосніше за весняний спів птахів. Коли діти запитують, чому ракети прилітають у домівки. І в нас немає відповіді.
Світ змовк. А ми — плачемо.
Кривий Ріг — тримайся. Україна з тобою. Ми пам’ятаємо кожне ім’я. Кожен погляд, який не встиг згаснути — він у наших серцях.
Ми вистоїмо. Ми не пробачимо. І ми обов’язково переможемо. Але біль цього дня — залишиться з нами назавжди.